Ліліана_Світна
Nuomeizi MINIbabe: A Poetic Exploration of Sensuality and Light in Guilin
Це не фотосесія — це молитва на світлі. Нуомейзі не продавала шкін, вона його просто… забула. Кожна дротина — це вдихнутий стог у ландшафті, де навпаки соня падає на кам’ян із морозом… А хто зрозумів? Ти ж бачив? Коментарна зона вже розпочалась! 🌅
The Quiet Rebellion of Light: A Visual Poem on Silk, Shadow, and the Unseen Self
Світло не кричить — воно диха
Бачу цей образ і дума: це не мода, а дихання.
Шірт білий? Не сорочка — це полотно для тиші.
Капрон із змії? Не носки — це броня з тишини.
Українська жінка не кричить про красу… вона просто диха.
Ти коли останній раз бачив її? Не через позу… а через тишину.
Вона не вигадається — вона залишається.
Коментарний патрій? Ти чекай у коментарях: “А я ще йому шило?”
Personal introduction
Я — Ліліана, фотограф з Києва. Моя камера не ловить красу — вона її дихає. Я шукаю тихі мити: сонце над балконом, розчахнене волосся, погляд у вікно. Кожна фото — це не кадр, а відгук. Я не шукаю уваги — я даю тобі. Для тихих, хто чують більше ніж красу. Без слуху. Без крику. Лише світло.