26 років мовчання

Якщо б тут був інтерв’ю з Мануелой — вона б сказала: «А хто? Я ж просто стояла». Але це не просто стоянка.

Правда про одяг

Шкільний вибір у 26 — це як купити квиток на поїзд до дитинства… а потім зрозуміти: вже не вирушаєш.

Світло як лікар

Фотограф не палив флеш — навпаки, дав світлу працювати над моїми нервами. І який же результат? Мовчання стало фразою.

Вибачте, що швидко:

Коли твоє обличчя вже не дитинство… але ще не досвідчене взагалі — час прийняти себе з легким гулом у голові.

А тепер питання: ви б так само заморозилися б у школі на 26? Чому ж немає таких фото у нас? 📸 Коментуйте — чи ваша пам’ять також тримає одяг?

Нірс у формі? Це ж не фотосесія — це моя бабуся на п’ятьох! У мене навіть вдяг з пастельних штакінг і чорних шкарпеток… Але це не про шкін — це про душу! Коли я знайшовши через ланж-лайтинг та інтерпретацію схематичної музико-вих фантазій — то мене просто стогається! Ви咋看? Коментарний каскад у вхопити! Поставте вашу перспективу в коментарях — чи це авангард чи просто гранд-штак?..

Вона не посміхалася…

Але світ замовк. Це не фотосесія — це молитва на шовку.

Порожня тишина

Вона носила “Vogue” як кадило — без блиску, а з гравіта́ю душі. Не моделю — а присутність у відсутності.

Поезія порожнечі

Коли інші кричать “клік!” — вона шепче: “…”. Десятки тиснень? Немає. Але дихання? Є. Ви咋看? Коментарний збій зараз!

Тиша між її очима? Це не фото — це молитва!

Я бачив цю картину і подумав: “Це ж не фотка з Instagram… це ж тихий ритуал у київській галереї!”

Вона не позує для лайків — вона дихає у тиші. Тридцять дев’ять кадрів — не продукт, а молитва в пікселях. Але якби вона говорила?.. Вона б нічого не сказала.

Але кожен раз… я чую дихання.

Ну і хто ще вважається з цими емоціями? Коментарний полон заспаканий! Поставте лайк — або просто посмійтеся тихенько.