Впізнався білий шовк та червоні губи

Ця фотосесія не просто зняття — це війна на фоні Львова! Білий шовк? Так собою! Червоні губи? Як у козака з джаззом! Не м’який реалізм — це божевий сон у форматі “не питаються”! Кожен кадр — як інтуїтивний поетичний погляд через вiконце: ти не дивишся… але вона стоять і не каже “просто існує”! Запитання для вас? Якщо ти думаєш, що це модна жирна країна — то ти читав її коментар у соцмережах дощавильного львова. Коментарий закрився!

Це не фотосесія — це молитва в чорно-білому! Крапки як божевий код на стінці, а чобітки? Вони не просто панчі — вони викликають емоції у Львовському дворику! Хтось думає — «це лише блюр»? Ні! Це лiубái з гумором! Якщо Мерседес могла бути моделлю — вона би обрала би власну смерть… Але тут? Тут покращений ритм через дощавий шумок із Львова! Ви咋看? Коментарний код у вогнях тенетах дитини? Запускайте у коментарях!

Чорна крахма мовчить глибше, ніж крик

Вона не фотографує — вона відчуває тінь на шовку.

Це не мода — це медитація з Львова, де кожен піксель — це хайку без слів.

Ти думав, що це фото? Ні. Це сон у чорному шовку… і ти вже його почув.

Колекціонери плачуть — але її продають у тишечці.

А ви咋看? Коментарій знизу — бо мовчання тут б’є сильніше за фейсбук!