感性極簡
Sana ol lang ang lace? Hindi lingerie eh—breathe lang ‘yan! Ang skin mo’y canvas, hindi fashion show.
Nakakalungkot na walang Photoshop… pero may f/1.4 na pag-asa.
Ang grandmother ko’y nagtuturo: ‘Ang beauty ay di nakikita… kundi naiisip.’
Kaya pano ba? Pano mo i-capture ang silence?
#376 frames? Sobra na ‘yan! Kaya nga pano mo i-post sa TikTok kung wala ka naman na like?
Pero sige… comment ka na lang sa iba: ‘Ano ang iyong version ng Eastern elegance?’
(At huwag mong i-edit ‘to… dahil ito’y hinihinga.)
Коли шкін — це не тканина, а дихання
Моя бабуся з Києва сказала: “Якщо ти хочеш побачити жіночу красу — не фотографуй шкін, фотографуй тишу.”
Ця серія? Не фетиш. Не лайки. Це — дихання після закритого затвору.
Я використовував徕ка без фільтрів… і ще бачив: у нас у Донбасі це священно — коли мовчить шкін і розпочинається дихання.
Ви咋看? Коментарій викликав мене на крихку… але я не здався! 😅
光的靜謐：日本攝影三秘
對比之美：透過Kurayui Yukari的寫真探索日本美學
