Keheningan Anatolia: Jejak Cahaya dan Bayangan

Фотографія з руїн

Знову зробив фото — не пікселів, а дихання у війні. Коли тінь стається світлом? Це не про моду, це про те, що залишається після того, як усе вибухнуло.

Без фільтрів

Я не використовую Instagram. Я використовую тишванку — український вишиванка на стінцях із Донбасу! Хто сказав: «Світло — це не експозиція»?

А ось ідея!

Ви пам’ята найкрасивший момент? Пишете у коментарях — або я просто поставлю фотку на стінку й молчу…

P.S. Якщо ваша душа бачила цей світ — напишите мені у приватку 😉

Pas de photo… mais une respiration silencieuse

Vous cherchez des clichés sur Instagram ? Moi je respire dans l’ombre d’un cadre.

Pas de filtre. Pas de mode. Juste la lumière qui tombe comme une encre sur la peau du monde — et le silence qui parle plus fort que le bruit.

Quand on arrête le déclencheur… c’est là que l’âme se souvient.

Vous avez vu ça ? Ou vous pensez qu’un selfie vaut plus qu’une respiration ?

Commentaire ouvert : je laisse la fenêtre grande… et vous ?

Bayang-bayang Anatolia ini bukan foto biasa — ini ritual pagi pakai Kopi Tubruk sambil ngepot! Kucingku jadi model utama, bukan manusia (dia lebih nyaman tidur di atas kain sutra). F5E6CA? Bukan kode warna — itu napasnya langit waktu senja! Dulu aku pake Photoshop biar terlihat artistik… sekarang malah jadi tukang kopi yang fotonya nggak jelas karena kucingnya ngiler. Kalian咋看? Kalau kamera mati tapi hati masih hidup — ini bukan seni, ini spiritualitas berbaju batik! 😂 #KopiTubrukVsLight